СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-13(А-ПОКІ́РНО)
?
ПОКІ́ЙНИЦЬКИЙ
, а, е.
1
.
Стос. до покійника
.
А за нею покійницькі покривала так хурчать, неначе цівки на прядці у тієї вдовиці, що, приспавши дітей, довго вночі пряде, поки сон не зможе її
(Т. Осьмачка)
;
// 
розм.
Кімната, в якій знаходиться покійник
.
Навіть не плакала того вечора. Чоловік, погасивши огник, вивів її з світлички, що стала покійницькою
(В. Баранов)
;
// 
у знач. ім. покі́йницька,
кої,
ж.
Будова, приміщення для покійників при лікарні; морг (див. морг
1
)
.
Прийшла сестра, закрила хворому простирадлом обличчя, а потім його винесли до покійницької
(із журн.)
.
2
.
Такий, як у покійника; мертвотний
.
– Як тепленько! – По хвилинці Сном покійницьким заснув
(П. Грабовський)
.