СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-13(А-ПОКІ́РНО)
?
ПОКІ́ЙНИК
, а, ч.
Померла людина; небіжчик (у 1 знач.)
.
Жінки покійника обмили, Нове обрання
[вбрання]
наложили, Запхнули за щоку п'ятак
(І. Котляревський)
;
В хаті світло палає круг покійника, і миру повно, і два попи парастас правлять
(І. Франко)
;
Він перехрестився і тричі поцілував покійника в лоб
(С. Воскрекасенко)
;
Небо заплакало, значить покійник був доброю людиною
(В. Лис)
;
Весільна шопа стає схожа на залу, в якій лежить покійник
(М. Матіос)
;
// 
Уживається для вказівки, що той, про кого говорять, тепер уже не живе
.
– Покійник мене благав, щоб я Марти доглядала, я й додержу свого
(Марко Вовчок)
;
Її ж батько, покійник, царство йому небесне, Павло, на руках носив день і ніч
(Ю. Бедзик)
.