СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКІ́ЙНИЙ
, а, е.
1
.
Який помер, померлий
.
Від матері покійної се чула: Як виростеш, то будеш вільна, доню
(Леся Українка)
;
[
Шумейко
:]
Ми з твоїм покійним дідом Андрієм товаришували колись років з тридцять
(І. Микитенко)
;
Тримаю я в руці шаблю і завжди вважав, що служу нею не окремим особам, навіть і таким визначним, як наш покійний великий гетьман Богдан, а дорогій нашій матері Україні
(В. Малик)
;
Якщо покійний Панчук програв свої воли та мажі Котові, то з ними програв і погонича
(Ю. Мушкетик)
;
Згадалися йому наваристі супи і кулеші з гороху, що їх варила ще мати, покійна
(В. Дрозд)
;
Його жінка покійна була християнкою
(В. Єшкілєв)
;
// 
у знач. ім. покі́йний,
ного,
ч.; покі́йна,
ної,
ж.
Померла людина; небіжчик, небіжчиця
.
Ухвалила громада наша прийняти уділ у тому похороні депутацією й вінком на могилу покійного
(М. Коцюбинський)
;
[
Гиря
:]
Гм... Подивлюсь на тебе, Лизю, – вилита ти мати. Покійна теж така була
(М. Куліш)
;
Покійна була кепський математик: прорахувала все
(Н. Королева)
.
2
.
заст.
Спокійний, безтурботний (у 1 знач.)
.
Зовсім вона себе чує і покійною, і щасливою
(Панас Мирний)
;
І спів пташок, і зелень сада: Життя покійне та легке...
(П. Грабовський)
.