ПОКІ́Й

, ко́ю, ч.

Те саме, що кімна́та 1

А доня взаперті сидить В своєму сумному покої

(Т. Шевченко)

;

Адась вийшов з маминого покою

(І. Франко)

;

В стіні праворуч також двері в другі покої

(В. Винниченко)

;

Він одягнув пальто, надів стару кепку і, перш ніж вийти, може, востаннє, присів для годиться на стілець. Оглянув сумними очима покій, важко зітхнув і, хоч лишалося до виклику півтори години, поквапно вийшов з дому

(Б. Антоненко-Давидович)

;

Будинок у Плачинди просторий, міщанський, на п'ять покоїв

(М. Стельмах)

;

Покій осяяла блискавиця, засліпила Печеруна

(О. Бердник)

перев. мн.

Пишне, багате приміщення

Панові заманулось покоївки. Її ото й узяли до панських покоїв

(Панас Мирний)

;

Оці будинки, покої, по яких перше блукала одна несита і загребуща людина, – тепер підуть під школи

(М. Коцюбинський)

;

Рабська покора, з якою він завжди входив у царські покої, зникла з його обличчя

(Р. Іваничук)

(1)

Прийма́льний (рідко прийо́мний) покі́й

а)

приміщення в лікарні, де хворі одержують першу допомогу, де їх розподіляють по палатах

Скупий ліхтарик над дальнім корпусом прийомного покою блимав непевно й тоскно

(І. Микитенко)

;

Ось і лікарня. Зайшли до приймального покою

(Є. Кравченко)

;

На Григорiю куца, запрана лiкарняна пiжама, з якої карикатурно стримлять його великi руки i ноги. Сидить на канапцi у приймальному покої

(В. Яворівський)

;

б)

приміщення, в якому очікують на зустріч, прийом

Потьомкін перетяв навскіс приймальний покій і зігнувся у пояс перед Шагін-Гіреєм у насмішкувато-шанобливому поклоні

(Р. Іваничук)

;

Певні своєї сили яничари золотого обруча, опора й загроза трону, поважно потрушуючи своїм пір'ям, ступили до приймального покою, сподіваючись, що падишах кинеться їм назустріч

(П. Загребельний)

;

О четвертій годині по обіді двері імператорської опочивальні відчинилися і в приймальний покій, де зібралися всі вищі чиновники імперії, вийшов старший сенатор Микита Трубецький

(Ю. Мушкетик)