СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКИ́НУТИ
ПОКИДА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., ПОКИ́НУТИ, ну, неш, док.
1
.
кого, що.
Вирушаючи кудись, не брати з собою кого-, що-небудь
.
Невідомий зі всією силою розмахнувся сокирою, що її не покидав під час втечі
(М. Трублаїні)
;
Він поїхав на село, покинув там коня, вернувсь і тепер, упоравшися, сидів на приспі та й думав
(Б. Грінченко)
;
В 1918 році німці, утікаючи, покинули серед шляху тулуб несправної гармати
(М. Стельмах)
;
Микола покинув коней пiд акацiями i вилiз до мене на бункер
(Р. Андріяшик)
;
* Образно.
Солдат повернувся додому, у сінях покинув утому
(С. Голованівський)
;
// 
Залишати без догляду кого-, що-небудь
.
Породила, та й байдуже; Людям годувати В чужім селі покинула: Отака-то мати!..
(Т. Шевченко)
;
Під Гаєм хтось Огонь покинув, Чи подорожній там, чи косарі були, Чи, може, вівчарі картопельку пекли
(Л. Глібов)
;
[
Храпко
:]
Раді, що батько ліг спати, та й хату покинули без догляду
(Панас Мирний)
;
// 
Не класти на місце щось.
– Нащо лопату покинув, ще хтось потягне, ти! – почув він голос Маланчин, але навіть не озирнувся
(М. Коцюбинський)
;
Всі дружно покинули інструменти й робочі місця й вийшли в двір, де порозсідалися на дерев'яних палетах
(з публіц. літ.)
.
2
.
кого.
Іти від кого-небудь, позбавляючи свого товариства
.
– Так що ж це ви, товаришу Барабаш, уже й покидаєте нас?
(А. Головко)
;
– На кого ж покидаєте мене серед темної ночі та бездоріжжя?
(М. Сиротюк)
;
Рустем мусив покинути товариша: нові гості вже його кликали
(М. Коцюбинський)
;
Не доходячи до середмiстя, нас покинула Зоряна Мигельська, потiм юнак з довгобразим обличчям
(Р. Андріяшик)
;
// 
Йти від кого-небудь, розлучатися з кимсь, позбавляючи своєї уваги, турбот і т. ін
.
– Волю я в широкому полі пропасти, Ніж тута, немов у тюрмі, пропадати! Тебе тільки, зіронько, жаль покидати
(Леся Українка)
;
– Прохоре, не покидай мене, бо я руки на себе накладу
(А. Шиян)
;
Було таке, що й женихались, Та розійшлися, не побрались, Покинула самого жить, В хатині віку доживати!..
(Т. Шевченко)
;
– Я певна, коли б я не покинула чоловіка, я б і не писала ніколи
(О. Іваненко)
;
Був Баклан полковником, став генералом. Дружину покинув, переселився в квартиру
(Люко Дашвар)
;
// 
на що.
Залишати когось у важкому, скрутному становищі (за значенням додатка)
.
[
Трохим
:]
Ви .. йдете на беззаконний вчинок, а про сім'ї ваші забуваєте?.. Покидаєте їх на поталу та наглу смерть?..
(М. Кропивницький)
;
– Що ж се таке? – говорить священник до матері: – Чи ж так рідну дитину покинете на вбожество, як сироту?
(Марко Вовчок)
;
Їй все здавалося, що .. Тимко покине її тут, у чужих людей, одну на ганьбу та посміховище, а сам утече за тридев'ять земель
(Григорій Тютюнник)
;
// 
на кого.
Залишаючи кого-, що-небудь, доручати комусь догляд за ним
.
А думка говорить: “Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую..?”
(Т. Шевченко)
;
Така вже улюблена
[дочка]
та втішна.., клопоту ж таки з нею менш, аніж з синами було: є вже батько, є й покинути на кого
(А. Головко)
;
– А на кого ж ти нашу худобу покинув? – Нічліжани доглядають, – навіть не моргнувши, вибріхується чоловік
(М. Стельмах)
;
// 
у сполуч. зі сл.
сирота
в оруд. і знах. в.
Помираючи, сиротити
.
Не з життям прощавшись, Нишком тужить мати: Дочку сиротою Тяжко покидати
(П. Грабовський)
;
Мати сохла та скліла
[скніла],
поки зовсім не зоскліла, покинувши на білому світі одинадцятилітню сироту
(Панас Мирний)
;
// 
Переставати підтримувати спілкування, зв'язок з ким-небудь
.
Таку був славу навів
[Тимоха]
на свій постоялний
[постоялий двір],
що стали було люди й цуратись, і покинули б їх було й зовсім, так Горпина схаменулась, перестала йому волю давати
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Вона без жалю покинула товариство дівчат та парубків
(М. Коцюбинський)
.
3
.
що.
Вирушаючи звідкілясь, переставати там жити, перебувати
.
Прощавай, мій рідний край! Вже тебе я покидаю
(І. Франко)
;
Пташки покидають діброви, щоб знов прилетіть навесні, і листя тремтить пурпурове, і айстри зітхають сумні
(В. Сосюра)
;
Марківський полк поспішно покидав місто
(П. Панч)
;
Населення не могло помiститися в мiстi, його покидали i будували нове мiсто, перекочувавши на ширший простiр
(С. Андрухович)
;
Кармелиха спродала хату свою, попрощалася з усіма й покинула село з дочкою
(Марко Вовчок)
;
[
Галя
:]
Нудно ж мені тепер отут в селі сидіть, покинула б все і пішла б світ за очі, якби не мати!
(І. Карпенко-Карий)
;
Коли баркас наблизився, Мемет покинув кав'ярню і подався на берег
(М. Коцюбинський)
;
// 
Відступати (у 2 знач.), залишати (у 6 знач.)
.
Русь покинула Царгород, мабуть, прочувши, що імператор вертається з військом
(М. Грушевський)
;
Поліція, здається, покинула місто. Місто покинули всі, хто міг
(Любко Дереш)
.
4
.
що і з інфін.
Переставати чим-небудь займатися, припиняти щось робити
.
Може, не один багач, почувши ту Кармелеву пісню, покидав співати
(Марко Вовчок)
;
– Не поет, хто покидає Боронить народну справу
(Леся Українка)
;
Сонце вже зайшло, а вони все не покидали роботи, бо ті, що жнуть за снопи, раді би ще хоч кілька снопів докинути
(Л. Мартович)
;
Покинув Максим зовсім пити
(Панас Мирний)
;
Сорока намислила помостити гніздо і вже поклала перші палички, наносила колючого хмизку, а потім чомусь роздумала, покинула роботу
(О. Донченко)
;
Вона покинула прання, прокралася в комору і довго стояла в куточку, притисши до розпашілого обличчя Тимків картуз
(Григорій Тютюнник)
;
// 
Відкладати вбік знаряддя праці чи об'єкт дії
.
Тесляр на наймичку свою, Неначе на свою дитину, Теслу
[тесло],
було, і струг покине Та й дивиться
(Т. Шевченко)
;
– Я, розшолопавши філософію, як і подобає філософові, покинув знов книжки. Гуляв, гуляв, аж до кінця курсу, аж остобісіло!
(І. Нечуй-Левицький)
;
Маринка покинула совати в грубку солому, що купою лежала перед лежанкою, і кинулась до лави
(В. Винниченко)
;
// 
Залишати якусь посаду, відмовлятися від дальшого виконання своїх обов'язків
.
Катрусі скоро надокучила криклива дитина і штурханці ґаздині, отже, покинула службу й утекла до вуйка
(Н. Кобринська)
;
Студентові, синові богослова, що покинув посаду, Людмила була нерівною; батьки її належали до вельможного родовідного дерева
(В. Бабляк)
;
Ліда покинула роботу в районній поліклініці й пішла працювати у приватну клініку
(Люко Дашвар)
;
// 
перен.
Забувати про щось, звільнятися від чого-небудь
.
– Весна прийшла! Тепло знайшла! – Кричать дівчатка й хлопчики. – Цвірінь! Цвірінь! Журбу покинь! – Клопочуться горобчики
(Л. Глібов)
;
Треба було покинути думку про якесь справжнє діло серед свого люду, у рідній країні
(М. Коцюбинський)
;
Юрко вирішив покинути тематику автомобіля й Білинкевича, оскільки доктора ці запитання явно лоскотали
(Ю. Андрухович)
;
// 
Змінювати власні погляди, віросповідання
.
Він ще в молодих літах, певно, під впливом латинського духовенства, покинув віру своїх батьків і перейшов був на унію
(І. Франко)
;
Вона покинула костел, а вписалася десь за границею до вільномулярської ложі
(Б. Лепкий)
.
5
.
що.
Залишати після себе наслідок своєї дії, діяльності
.
Тихо полинули
[човни]
по воді, покидаючи за собою легенький слід
(І. Нечуй-Левицький)
;
* Образно.
Найуважніше він оглянув Поділ, ту частину міста, де сам жив, наочно переконуючись, що не тільки від людей лишаються мертві написи, а й цілі доби історії минають майже без сліду, покидаючи там і там невиразні здогади про колишню велич
(В. Підмогильний)
;
В неволі, плачучи, умру, І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні
(Т. Шевченко)
.
6
.
кого, що кому, також у сполуч. зі сл.
спадок
, розм.
Віддавати, передавати у чиєсь користування, посідання, володіння і т. ін. (перев. після смерті)
.
Оженив мене батько, а сам вмер, покинув мені отой ґрунт, три овечки та два непопродані кожуха
[кожухи]
(І. Нечуй-Левицький)
;
Парубок гарний, чепурний, та, на лихо, хазяйства в його
[нього]
зовсім не було: батько п'яниця був, то нічого синові не покинув
(Б. Грінченко)
;
Ще перед Першою світовою війною наш дід по матері покинув землю своїм двом синам, а сам подався до Канади
(з мемуарної літ.)
;
* Образно.
[
Іфігенія
:]
Хто дав нам душу і святий вогонь? Ти, Прометею, спадок нам покинув Великий, незабутній
(Леся Українка)
;
// 
Залишати сиротами (дітей)
.
Чоловік умер, двоє діток мені покинув, два сини
(Марко Вовчок)
.
7
.
що, розм.
Зберігати, відкладати, залишати що-небудь (здебільшого для когось)
.
Не все бреши за раз – покидай на завтра
(прислів'я)
;
Засилаю .. два списки з статуту і прохаю Вас, підпишіть їх, будь ласка, сьогодні і покиньте в книгарні
(Панас Мирний)
;
– Покинь мені полудень на столі: я зараз прийду, – обізвався Кайдаш з повітки
(І. Нечуй-Левицький)
;
* Образно.
Стих карнавал, а тії, що пили, для нас покинули важке похмілля
(Леся Українка)
.
8
.
кого.
Вирушаючи кудись, залишати кого-небудь для виконання якоїсь роботи, певних обов'язків і т. ін
.
– Підросла я; мене один чоловік найняв за няньку .. Хазяїни підуть на поле, а мене покинуть дома з дітьми
(І. Нечуй-Левицький)
;
[
Орфей
:]
Вони розбіглись, як вівці по шурхах.., покинули нас трьох тут будувати для їх
[них]
твердиню, а для нас могилу
(Леся Українка)
;
Незабаром він поїхав у відпустку й до фабрики вже не повертався, покинувши мене самого на всі режисерські групи
(Ю. Яновський)
.
9
.
кого, перен.
Переставати виявлятися; вичерпуватися, зникати (про силу, розум, почуття і т. ін.)
.
Ганна Коронецька .. молода, палка, пристрасна і хоровита, але має владу над собою, що покидає її тільки в надто рідкі моменти
(Леся Українка)
;
Навіть у цьому безнадійному стані, коли останні сили покидали його і він відчував наближення неминучого кінця, його не лякала думка про смерть
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Радість не покидала його цілий день
(В. Гжицький)
;
– Змилосердься, Гервасію, – заплакала жінка, почуваючи, що сили покидають її
(М. Стельмах)
;
Все переплуталось, попливло перед очима, і життя ніби наяву покидало її
(О. Гончар)
;
Її покинули дві прикмети, які, здавалося, становили природні компоненти її крові: хитрість і блискавичність орієнтації в будь-якій ситуації
(Ірина Вільде)
.
Ду́мка не покида́є <Думки́ не покида́ють>
Ки́дати / ки́нути (поки́нути) ло́ском
(1)
 
Покида́ти / поки́нути [бі́лий (цей)] світ (грі́шну зе́млю)
помирати
.
– Я вже, братику, – обернувсь Кирило Тур ізнов до Петра, – покидав зовсім сей світ
(П. Куліш)
;
Напускає
[отець Миколай]
на своє досить земне обличчя святість і так підіймає руки, наче збирається покидати грішну землю
(М. Стельмах)
;
Запровадь мене додому Меж мою родину: Там без жалю і без скарги Білий світ покину
(С. Руданський)
;
Учитель не досягнув мети, його супутниця, обіцяючи завершити завдання, теж покинула цей світ
(О. Бердник)
;
Паша не наклала на себе руки, не покинула цей світ, але й існувала в ньому, ніби по інерції
(М. Циба)
;
Її з людей не бачив ні один, Хіба що кілька подруг-тополин. Той, хто хоч раз її зустріне, вмре, Всього зречеться, світ покине, – вмре
(М. Бажан, пер. з тв. А. Навої)
.