ПОКИ́НЕНИЙ

див.

поки́нутий

ПОКИ́НУТИЙ

, ПОКИ́НЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до поки́нути 1–8

В той вечір ми і їсти не їли, і пить не пили. Дивилися в темні вікна, і нам ввижався Дік: одинокий, нещасний, всіма покинутий

(А. Дімаров)

;

У Тернаві була ще одна церква, покинута, коло старого цвинтаря, по дорозі на Хирів

(Г. Пагутяк)

;

Вона була з тих, що звуть “зачуханими”, себто покинутими без ніякого догляду...

(Б. Грінченко)

;

Покинутий з дочкою та служницею у козацькому таборі, без ніякого догляду, пан Януш, сперши дух, придивлявся з-за кущів до всього, що діялось

(А. Кащенко)

;

Плаче покинута синами мати

(О. Довженко)

;

Покинутий мамою Андрушка засумував

(Г. Тарасюк)

;

Вітюньо, покинений майже цілком на руки чужинки-няньки, як здоровенький, гуляв цілий день та радів і ясному сонечку, і квітам, і всій принадній українській весні

(Дніпрова Чайка)

;

Віщує серце, що в палатах Ти розкошуєш, і не жаль Тобі покинутої хати...

(Т. Шевченко)

;

В околиці містечка С. є замок, від давнього часу покинутий його мешканцями, через що перебуває в занедбанім стані

(Ю. Винничук)

;

Я переходив з рук в руки серед безладних питань, розпочатих і зараз покинутих справ, хвилевих турбот, які мінялись на інші

(М. Коцюбинський)

;

* Образно.

Крикнула беззвучно навздогін

[вітрові]

покинена смерічка, хитнула верхів'ям, простягає віття, вернути хоче

(Г. Хоткевич)

;

поки́нуто, поки́нено, безос. пред.

Коло клуні пашня потрушена; з пів стіжка, чи збито, чи не збито, а забуто й покинуто...

(Марко Вовчок)

;

Роботу покинуто .. Годинка сну осміхається трудягам

(М. Коцюбинський)

;

Утяли двадцять чотири дубки трохи до часу... На ввесь ліс тільки й було таких двадцять чотири – ще не за моєї пам'яті зросли, мабуть, колись на маяки покинуто їх

(Л. Яновська)

;

Така їхня доля. Їх

[бійців загону]

давно вже покинено напризволяще, на самих себе

(І. Багряний)

у знач. прикм.

Який залишився без догляду, уваги, яким перестали цікавитися, займатися

Орестові Білинському здалося, що Річинська, незважаючи на присутність дочок і маси родичів, .. почуває себе не тільки самотньою, але й покинутою

(Ірина Вільде)

;

Ліворуч, серед степу, чорніла, немов купа землі, напівзруйнована й покинута казахська зимівля

(О. Донченко)

;

Хапаючись за дерева, спустився

[Денис]

в яр і скоро знайшов покинуту, обгороджену ветхим тинком лісову криницю

(Григорій Тютюнник)

;

Це була дивна церква – покинута і висохла, як дерево

(С. Андрухович)