СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПО́КИ́ДЬОК
, дька, ч.
1
.
перев. мн.
Непридатний для використання, непотрібний залишок чого-небудь, мотлох, стара річ і т. ін
.
[
Палажка
:]
А покажи лишень!
[
Тишко
:]
Та кажу ж вам, що утиль... Покидьок...
[
Палажка
:]
А куди ж ти його несеш?
(Я. Мамонтов)
;
Альоша підвівся, побрів байдуже за Чорним, що навдалу ішов шукати якогось пожитку, вибираючи ті місця, де, на його думку, можна було знайти хоч будь-який покидьок
(І. Микитенко)
;
Перед кожною садибою гнили могили смердючих покидьків, де гарчали і гризлися собаки і гули хмари мух
(З. Тулуб)
;
* У порівн.
– Мабуть, десь під тином доведеться пропасти: усім чужа, нікому не потрібна, як той покидьок
(Панас Мирний)
.
2
.
перен., зневажл.
Морально розкладена людина, декласований, злочинний елемент суспільства; непотріб, негідь, потолоч (у 2 знач.)
.
[
Сторож
:]
Чи давно покидьком був
[Вишкварка],
а тепер ба – шинк свій, .. землю вже купив!..
(Б. Грінченко)
;
Антон фактично вийшов на вбивцю каскадера, знав – покидьок останнiй, закiнчений, тому совiсть його не мучила
(А. Кокотюха)
;
// 
Уживається як лайливе слово
.
– Сволота! Покидьок! – бушував Геллерфорт. – Ні чорта не взнав
(А. Хижняк)
;
– А мій чоловік – мерзенний покидьок!
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;
– Та ти страху не маєш, покидьку! – шаленіє ніжний тато
(Люко Дашвар)
;
Дивився на мене своїми шоколадними оченятами, малий покидьок
(Л. Денисенко)
.
(1)
 
По́ки́дьки (діал. відпа́дки) суспі́льства
декласовані, деморалізовані елементи
.
Художній малюнок із життя тих подонків та відпадків суспільства .. під рукою Винниченка .. став першим його тріумфом
(І. Франко)
;
Були всі ці агенти європейці, здебільшого португальці. То були пройдисвіти різного ґатунку, злочинці, збіглі каторжники, одне слово, покидьки суспільства
(П. Соколовський, пер. з тв. Г. Гарсії Маркеса)
.