СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКВО́ЛОМ
, присл., розм.
Неквапливо, не поспішаючи, повагом, спроквола
.
Іде собі
[Петро]
покволом та й питає стрічного чоловіка: – А що се за весілля в нас скоїлось?
(Марко Вовчок)
;
І чується в тиші покволом Немов похоронний псалом: “Безщасне житейськеє море, Негод воно повне та бур”
(М. Старицький)
;
Ілько подививсь, одвернувсь і почав покволом пить пиво
(В. Винниченко)
;
В бідне серце мов закрадається вечір покволом, Тихо в серці, і жаль мені світу, і дня мені жаль
(М. Рильський)
;
На вулиці покволом походжає крокодил Петя, час від часу ловлячи пащею нічних метеликів
(М. Кідрук)
.