ПОКВИТА́ТИСЯ
, а́юся, а́єшся, рідко ПОКВИТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм.
1
. Док. до квита́тися.
Ранком, ледве розвиднилось, ми вже були вбрані і, поквитавшись з господарем готелю, подались до автогаража
(Олесь Досвітній)
;– Отак би й давно, – реготнула Соломія .. – На ж твою квитанцію, і ми, вважай, поквиталися...
(В. Кучер)
.2
. перен.
Зробити щось у відповідь на чиїсь дії, вчинки; помститися за зло, образу і т. ін
. [
Слідчий
:]
Як обдуриш – дивися! Заб'ю! Закатую! [
Солдат
:]
Не заб'єш, офіцере... Мене шомполи вже не візьмуть. Шкода, поквитатися не зможу...(О. Левада)
;Імператор повеліває, аби прийшов
[Баян]
у його землю і поквитався з склавинами, склавини напросилися своєю зухвалістю(Д. Міщенко)
;Червоні тут були не раз, нічого доброго від них ніхто не сподівався. До того ж отаман досі ще сповна не поквитався з ними за свої особисті кривди
(А. Кокотюха)
;– Чужинці убили мого дідуся. Я хочу поквитатися з ними
(О. Авраменко, В. Авраменко)
;//
Звести рахунки з ким-небудь, розплатитися за свої дії, вчинки і т. ін
.– Ти зробив свинство. Вліз у сім'ю, взяв чужу жінку... Май же сміливість чесно поквитуватись
(М. Коцюбинський)
;[
Микола
:]
Ну, рядовий Шульга, настав нарешті час поквитатися нам(Д. Бедзик)
;//
Відплатити кому-небудь за нетовариське ставлення
.Під час обходу ще один хірургічний випадок викликав жваві розмови між асистентами професора і дав професорові змогу поквитатися з Сахно за її невразливе реагування на надзвичайну операцію переливання крові
(Ю. Смолич)
;Увесь почет у сутанах виявив захоплення від .. каламбура. Це трохи втішило кардинала: він поквитався з Коппенолем – його дотеп мав не менший успіх
(П. Тернюк, пер. з тв. В. Гюго)
;//
Звільнитися від чого-небудь, покінчити з чимсь
.– Ви і вчора не голилися, – нагадав Клим. – Та отже і вчора таке підхопилося, що не до гоління було... Зате я зараз і поквитаюся з капосною щетиною
(Я. Гримайло)
;Хоч життя остило мені, я не маю сили самохіть поквитатися з ним, ступивши назустріч смерті
(Ю. Лісняк, пер. з тв. Р. Стівенсона)
.