СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКВА́ПИТИСЯ
ПОКВА́ПЛЮВАТИСЯ
, ююся, юєшся, недок., рідко, ПОКВА́ПИТИСЯ, плюся, пишся; мн. поква́пляться; док.
1
.
Поспішати зробити що-небудь; квапитися (у 1 знач.)
.
[
Предслава
:]
Пустіть мене! Убійці
[убивці]
! Розбишаки! Чи вже поквапились? Чи вже зробили Своє прокляте діло?
(І. Франко)
;
Тамара .. поквапилася відповісти
(А. Хижняк)
;
Діонісій поквапився на поміч Лісницькому та Папанолісу, що тримали лантух, у який лопатою сипав картоплю дядько Гаврило
(Б. Левін)
;
// 
Докладаючи усіх зусиль, поспішати куди-небудь.
Що не здумай, чого не вдій, а все гріх та й гріх; ото де покваплюються за майбутнім, аби дознатися, який то ще гріх начеплено буде, чи він сидить у нутрі і дочікується на гаразд часу
(В. Медвідь)
.
2
.
Робити, виконувати щось зарано (без урахування яких-небудь обставин, умов і т. ін.)
.
Вересень заповідається теплий і сухий .. Дійдуть помідори, соняшники, квасоля. Хто поквапився і, боячись приморозків, позривав зелені помідори, тепер може каятись
(Ірина Вільде)
;
Він не врахував тої непогамовної спраги, що пожирала протягом цього дня його супутників, а запевняючи, що дорогою конче трапиться якась річка, він надто поквапився
(Т. Воронович, пер. з тв. Ж. Верна)
.
3
.
Швидко прямувати, простувати куди-небудь
.
Крізь хмари й туман пробивався на сході млистий світанок, стовуси
[казкові істоти, що мають сто вусів]
й тривуси
[казкові істоти, що мають три вуси]
покваплювались додому
(В. Близнець)
;
Горпина підбігцем і приспівуючи поквапилася додому
(І. Франко)
;
Застебнувся
[Уотсон]
і поквапився до зупинки таксі на Бессарабці
(А. Хижняк)
;
Він увійшов до жіночого шатра, сковано постояв над міцно заповитим сином, щось самоплинне відповів матері й поквапився надвір
(І. Білик)
;
– Буду чекав
[чекатиму]
ясне панство, – втішився ліхтарник і поквапився на Підвальну, звідки можна було б ще когось припровадити
(Ю. Винничук)
.
4
.
на кого – що.
Ласитися на когось, щось, спокушатися ким-, чим-небудь
.
Живі сюди
[у пекло]
примандровали
[примандрували],
Бач, гиряві, чого хотять
[хочуть]!
Не дуже я на вас покваплюсь, Тут з мертвими ось не управлюсь, Що так над шиєю стоять
(І. Котляревський)
;
[
Химка
:]
Що до якого часу дурна я була, поквапилася на великі обіцянки і согрішила перед Богом, – то правда тому
(Панас Мирний)
;
[
Денис
:]
Думаєш, що коли б ми не важились на придане, то Конон поквапився б на тебе?
(М. Кропивницький)
;
Коли б польський пан вперше побачив Прісю в такому стані, він не поквапився б на неї
(А. Кащенко)
.