ПО́КВАП
, у, ч., розм.
Поспіх, хапанина (у 2 знач.)
. Референт у справах культури знав, що то за гамір: він був ознайомлений з наказами й інструкціями, а тому не виявляв найменшого поквапу, хоч його цікавило, як саме відбудеться ця акція, як це виконуватиметься
(Б. Харчук)
;Хто не бачив, як працюють військові мостобудівники, той не може собі уявити цього поквапу
(С. Пінчук, пер. з тв. В. Гюго)
.○
(1)
Без по́квапу,
у знач. присл.
– не поспішаючи, без поспіху
.Нікого з суддів .. він не обійде увагою, без поквапу збирає всі дозволи в сніп свого остаточного вирішення
(О. Гончар)
;І в добрі часи тут відчиняли без поквапу, доводилося дзвонити кілька разів, поки дочується глухувата баба Галя
(П. Загребельний)
;(2)
З по́квапу,
у знач. присл.
– через поспіх, поспішаючи
.– Ой, та як же не бігти, – з поквапу навіть не зачиняла Мокрина хати
(П. Козланюк)
;В затінку лежака поставила
[Настя]
гасову лампу і заходилася, де протікало, підставляти черепочки, аби врятувати стелю. Я з поквапу й вилив на неї відро води(В. Чемерис)
.