ПОКА́ШЛЮВАТИ
, юю, юєш, недок.
Кашляти потроху або час від часу
. Тремтячи з холоду та все покашлюючи, він накинув на себе старий, споловілий на плечах мундир
(М. Коцюбинський)
;Він починає нидіти, покашлювати, і в нього розвиваються сухоти
(О. Кобилянська)
;– Як же там на заводах у вас тепер? – .. заговорив Данько до продзагонця. – Трудно, товаришу, – відповів той, простуджено покашлюючи
(О. Гончар)
;Поруч, за склом, сидів зігнувшись директор, покашлював і щось писав
(В. Близнець)
;//
Навмисне неголосно кашляти, щоб привернути увагу або попередити про що-небудь
.Під дверима покашлював Яків Майборода, даючи цим знати, що вже б давно пора Марії вийти
(В. Кучер)
;Петро одразу зрозумів, хто так скептично покашлював, коли він давав пояснення
(В. Владко)
;//
Кашляти, перебуваючи у стані збудження, нервування, нерішучості і т. ін
.Коли скрута розкривала перед ним свої тривожні обрії, він мав звичку покашлювати
(Н. Рибак)
;Біля потяга заметушилися, захвилювались .. Чоловіки без потреби голосно покашлювали, підкручували вуса, зиркали в той бік
(В. Бабляк)
;Батько ніяково покашлював від такої грубої моєї мови, але не сказав нічого
(П. Загребельний)
.