ПОКАЧА́ТИСЯ
, а́юся, а́єшся, док.
1
. Перевертаючись (у 1 знач.), перевалюватися (у 1 знач.) якийсь час з боку на бік на чому-небудь або в чому-небудь (про всіх або багатьох)
. А нехай, здоровий, зробить що Чіпка, – нехай з'їсть лишній шматок хліба чи покачається в калюжі...
(Панас Мирний)
;– Тільки ви он штани пригасіть, штани на вас тліють .. – Ляж та покачайсь!
(О. Гончар)
;Свині вимиються чисто, Покачаються в піску
(М. Познанська)
;Очамимря
[ім'я ящірки]
дозволила собі ще кілька хвилин відпруги: покачалась по траві, вивертаючись животом догори, солодко стогнучи й приминаючи кущі та менші деревця(О. Ірванець)
;Багато відвідувачів тренажерних залів намагаються за одне тренування вбити відразу двох зайців: і покачатися, і спалити жир на тренажерах
(із журн.)
;//
розм.
Відпочиваючи, полежати
.– Тепер, поки Параска буде .. чай готувати, ми підемо до кабінету, покачаємось трохи і покуримо
(Панас Мирний)
;– Мамо! Годі вам спати! вставайте та в печі розтоплюйте! – крикнула й собі Мотря з полу, – а я трошки покачаюсь!
(І. Нечуй-Левицький)
;Використаю відпустку, покачаюся на пісочку
(Ю. Мушкетик)
;Пішла
[киця]
на подвір'я, вляглася на землю у квітнику. Покачалася, полежала, гарячку землі віддала(В. Багірова)
.2
. Почати котитися, впавши, звалившись звідки-небудь
. Та спереду як турнув
[кабан]
Вовка головою! То так бідний старигань З гори й покачався...(М. Руденко)
; * Образно.
Вони
[хатки]
, побігши з гори вниз, з переляком зупинились над самим стрімким місцем, боячись впасти, покачатись вниз і впірнути в таємничі води Дніпра(М. Коцюбинський)
.3
. рідко.
Побігти, кинутися, податися куди-небудь.
Текля бігала по подвір'ї, вгледіла і покачалась до його
[нього]
, кричучи: “татко! тат-ко!”(А. Свидницький)
.