ПОКАХИ́КУВАТИ
, ую, уєш, недок.
Кахикати потроху або час від часу
. Поки вони обмітали сніг з чобіт і, покахикуючи, скидали шинелі, вийшла Віра
(Я. Гримайло)
;Вчитель наш і досі постійно покахикує стиха і має жовтавий, хоча й дуже чистий, колір обличчя
(О. Гончар)
;Батько врочисто покахикує, а на покуті під образами – кутя в мисці на сіні стоїть
(В. Чемерис)
;Очі мами Марії світяться двома сонцями, а свекор Гандрій
[Андрій]
з-під жінчиної п'яти й собі вдоволено покахикує(В. Лис)
;//
Навмисне неголосно кахикати, щоб привернути увагу або попередити про що-небудь
.Саня мовчала. Лише зрідка покахикувала, щоб Лара чула, що вона так само не спить
(Ю. Шовкопляс)
;Старий, не наважуючись перервати роздумів пана доглядача, стиха, в рукав, покахикував
(Б. Левін)
.