ПОКАТУВА́ТИ
, у́ю, у́єш, док., кого.
1
. Док. до катува́ти.
Ой, ой, він мене ізоб'є, покатує
(П. Чубинський)
.2
. Катувати якийсь час
. – Мене на перший же день скрутять і зажбурять у каталажку .. Потім мене трішки покатують гебісти
[кадебісти]
і зашлють на Соловки... – мрійливим тоном розповів він(Любко Дереш)
;Схопили митрополита, покатували та вбили біля храму. Після смерті мощі митрополита Володимира зберігалися у печерах
(з наук.-попул. літ.)
;Якщо хто-небудь із селян буде випадково засуджений на смерть, то він зобов'язаний за наказом пана покарати сам себе і власноручно себе повісити. Якщо ж він випадково відмовиться виконати це, то його жорстоко відшмагають, люто покатують і все ж повісять
(з навч. літ.)
.