ПОКАТОЛИ́ЧЕНИЙ
, а, е.
1
. Дієпр. пас. до покатоли́чити.
Селяни, які не вважали себе покатоличеними, зберігаючи свою відданість православній вірі, почали гуртуватися для стихійного опору
(з навч. літ.)
;//
покатоли́чено, безос. пред.
Поступово литовців було покатоличено, значних змін зазнала і їхня мова, хоча досі значна частина литовських слів має слов'янське коріння
(з наук. літ.)
.2
. у знач. прикм.
Який покатоличився
. В Збараж збіглись з сіл та містечок польські шляхтичі, жиди та покатоличені українські шляхтичі, спасаючи своє життя од загонів Кривоноса та Полов'яна
(І. Нечуй-Левицький)
;Уся козацька старшина, що перейшла в російське дворянство, і покатоличена шляхта, що залишилася на службі в польського короля, пішли творити славу іншим проєктам
(з наук.-попул. літ.)
.