ПОКАТА́ТИ
, а́ю, а́єш, док.
1
. кого.
Катати (у 1 знач.) кого-небудь якийсь час
. Коли чоловік покатав її селом.., тоді цілком визнала перевагу власної автомашини
(Ю. Яновський)
;Іван із Вірунькою своє одруження завершували на Дніпрі, вперше він тоді покатав молоду дружину під парусом
(О. Гончар)
;Татко насупився і .. звелів мені одягнути Талочку, Андрійка та Сергійка і покатати їх у дворі на санчатах
(Л. Письменна)
;– Оце б нам піти прогулятися, – сказала Кетрін. – Якби було крісло на колесах, я покатала б тебе
(В. Митрофанов, пер. з тв. Е. Хемінгуея)
.2
. розм.
Швидко поїхати, піти, побігти і т. ін
. Він сів на повозку й покатав додому
(І. Нечуй-Левицький)
;Зашуміло йому в вухах, і в ногах таку силу почув, що покатав, як на поштарських конях
(А. Свидницький)
;//
Податися, рушити, відправитися куди-небудь
.– Олександро Харитонівно! Я покину місце. Ми покатаємо в Петербург. Я напитаю там скарбову .. службу
(І. Нечуй-Левицький)
.