ПОКАРБО́ВАНИЙ

, а, е.

Дієпр. пас. до покарбува́ти.

Світлиця в Череваня була така ж, як і тепер буває в якого заможного козака .. Сволок гарний, дубовий, штучно покарбований

(П. Куліш)

;

Часом з'являвся несподівано у фрамузі стіни фонтан, весь покарбований написами з Корану, обліплений весь дітворою

(М. Коцюбинський)

;

Світлиці затишні, стіни покарбовані гарними рисунками, подекуди розмальовані фарбами

(Б. Лепкий)

;

Левко Шаботинський уважно дивився на потрісканий у багатьох місцях, покарбований написами сірий камінь

(Б. Антоненко-Давидович)

;

Що тут робить? Увесь степ покарбований дорогами; не втрапиш своєї, то казна-куди ще заїдеш

(О. Стороженко)

;

Максим глянув на живих – порубані, покарбовані; тоді глянув на мертвих... і затрусився

(Панас Мирний)

;

Смеркло. Тьма, щодальш густіша, Лан кривавий застила; Огорнула мертва тиша Покарбовані тіла

(П. Грабовський)

;

– А що ж, пане сотнику? – спитав середнього віку, покарбований шрамами лицар. – А скільки приходиться на козака тієї погані?

(М. Старицький)

;

* Образно.

Важко сіла

[Гандзючиха]

на лаву; журливо схилила долу високе, покарбоване зморшками чоло

(Г. Косинка)

;

Човен був великий і старий-престарий. Він увесь був просмолений смолою і покарбований часом

(О. Довженко)

;

покарбо́вано, безос. пред.

Пацієнту вкачують по 3–4 літри різних поживних рідин через катетер, бо в нього всі вени вже покарбовано попередніми процедурами

(з газ.)