СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПОКАНЮ́ЧИТИ
, чу, чиш, док., що і без прям. дод., зневажл.
Канючити якийсь час
.
Ти думаєш, що як довше поканючиш, так і дам
(Сл. Б. Грінченка)
;
Наталя Петрівна пхекала: – Ну так, знайшли собі подружку! Це, правда, значило її прихильність. Замасковану, але прихильність. Можна було трохи поканючити ще – шанс на горизонті манячив
(І. Карпа)
.