ПОКАЛІ́ЧИТИСЯ
, чуся, чишся.
Док. до калі́читися.
[
Гострохвостий
:]
Бодай я покалічився і навіть зарізався своїми ж бритвами, коли цьому правда(І. Нечуй-Левицький)
;Він покалічився, але був живий
(Г. Пагутяк)
;//
Завдати собі рани; поранитися, ушкодитися
.Я ніде не покалічився, лиш ударився трохи в голову і потовк собі коліно
(І. Франко)
;Як пролазив Митруньо крізь пліт, то з поспіху роздер на собі сорочину й покалічився в личко
(Л. Мартович)
;Коней деяких спустили, деяких просто скотили, перев'язавши їм ноги, по снігу. Багато загинуло й покалічилося, лише небагатьох вдалося переправити
(П. Загребельний)
;Андреуччо вельми здивувався і, якби не тримався міцно за цямрину, впав би на дно, був би покалічився або і вбився
(М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо)
;//
Знівечитися (у 3 знач.), зіпсуватися морально; змарнуватися
.От він і зустрівся з своєю землею .. Хай за цю землю покалічилось його життя, але хай воно в інших не калічиться
(М. Стельмах)
.