СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПОКАЛІ́ЧЕНИЙ
, а, е.
1
.
Дієпр. пас. до покалі́чити.
Вони забрали їх
[Настусю і Павлуся]
і посадили на віз .. і трохи покалічених повезли далі до міста
(І. Нечуй-Левицький)
;
Він добрий, мамо, лише покалічений судьбою...
(О. Кобилянська)
;
Ліва рука Тимни була покалічена – їй бракувало мізинця й підмізинного пальця
(І. Білик)
;
– А звідки ж йому сили набратися, коли в нього ребра війною покалічені? – показав Дмитро на запалий, у рубцях, бік свого коня
(М. Стельмах)
;
Під ними дихав чорний Дніпро, на той час іще не вкрай покалічений
(В. Діброва)
;
Старші письменники – учителі наші (ніде правди діти) більш прислухалися до живої народної мови, більш придивлялися до неї, ніж молодші, особливо ті, що одірвані од села, од народу і беруть за зразок не живу мову, а книжну, часто-густо покалічену та занечищену
(М. Коцюбинський)
;
Скільки він не напружувався, скільки не махав руками – виходили тільки смішні, покалічені слова, а та казка, що огняним клубком поверталася в його грудях, не виходила
(С. Васильченко)
;
// 
покалі́чено, безос. пред.
Багато козаків побито та покалічено в першій сутичці
(Ю. Мушкетик)
;
Невідомо, не раховано, Скільки люду там поховано, Невідомо, не полічено, Скільки вбито, покалічено
(Д. Павличко)
;
Шкодую, що Ваше
[оповідання]
дуже покалічено
(Панас Мирний)
;
// 
у знач. ім. покалі́чений,
ного,
ч.; покалі́чена,
ної,
ж.
Той (та), кого покалічили
.
Хтось голосно назвав ім'я покаліченого, і Раїса трохи не скрикнула, наче її вдарили ножем в серце
(П. Кочура)
;
Все це говорило Дорошеві, що люди здорові і фізично сильні мучаться духовно за поранених і покалічених, не вважаючи їх, проте, неповноцінними людьми
(Григорій Тютюнник)
.
2
.
у знач. прикм.
Який покалічився, має каліцтво; калічений (у 1 знач.)
.
Тепер літак, узявши вищу ноту, поволі зрушив з місця. Тремтячи всім своїм єством, він, як покалічений птах, пересувався колом по грудкуватій землі, незграбно стаючи проти вітру
(В. Підмогильний)
;
Рятує Телесика покалічений лебідь (тобто той, хто звідав нещастя землі, знає співчуття)
(О. Бердник)
;
Один з тросів, на яких трималася трапеція, лопнув, і Тереза полетіла вниз, на арену .. Покалічена, вона ще змогла підвести голову й усміхнутися
(В. Нестайко)
;
Під щоглою сидів покалічений раб. Гребти він уже не міг, але добре грав на дудці
(В. Чемерис)
;
* У порівн.
Колір пооблазив, пооблуплювався, порудів від дощів і часу, і місто мало вигляд ніби попечений, покалічений, напівбожевільний
(І. Багряний)
.