СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПОКАЛАМУ́ТИТИ
, у́чу, у́тиш.
1
.
що.
Док. до каламу́тити 1
.
Арідник, за гуцульськими переказами, народився з виру, коли богові спало на думку покаламутити воду під час своєї прогулянки в безтурботному всесвіті серед легких хмаринок, де існували лише він та його дух Арей
(з навч. літ.)
;
Біля берега діти покаламутили воду, тому пошук броду потрібно було відкласти
(із журн.)
.
2
.
кого, що, перен.
Док. до каламу́тити 2
.
Очі дівчини покаламутила лють, і потім – очистив сміх
(Г. Колісник)
;
Завжди в смутні часи знайдуться любителі покаламутити воду в суспільстві
(з газ.)
.