ПОЙМЕНУВА́ТИ
, ПОІМЕНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.
1
. Док. до іменува́ти.
В нас такі вироби не гурт-то
[досить-то]
часті, а зате й ім'я їм нема – заждемо, поки пойменує який пічник(Марко Вовчок)
;– Ми їх
[нові сорти яблунь]
собі поіменуємо іменами найвродливіших забережан! Так вони і підуть по білому світу!(І. Чендей)
;Світ розгледів на мапі сіру цятку, яку хтось красно поіменував Срібною Землею
(М. Дочинець)
.2
. Перелічити за іменами, назвами і т. ін.; указати (у 2 знач.), позначити (у 1 знач.)
. Він розказав, де його хата стоїть, пойменував сусід своїх
(Марко Вовчок)
;Досить би .. було, якби Шараневич, Огоновський, Димет і Федорович тільки себе узнали депутацією, тільки себе поіменували
(І. Франко)
;– Нащо тих виборів, ліпше поіменувати послів та й не морочити людям голови
(Л. Мартович)
.