СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПІДЛОМИ́ТИ
ПІДЛА́МУВАТИ
2
, ую, уєш, ПІДЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДЛОМИ́ТИ, омлю́, о́миш; мн. підло́млять; док.
1
.
що.
Ламати не зовсім, не до кінця; надламувати
.
Якщо гніздо знаходиться серед густих заростей очерету, то птахи підламують навколо гнізда стебла так, щоб утворився вільний простір для зльоту
(з навч. літ.)
;
// 
безос.
[
Куліш
:]
Я се, бачте, брів по жениха, аж проти вас і підломило бричку...
(С. Голованівський)
.
2
.
кого, що, перен.
Ослаблювати, підриваючи душевні та фізичні сили
.
Підламує ноги злочинства тягар, Неначе на шию почеплений камінь
(С. Воскрекасенко)
;
Хвороблива, нервозна кволь
[кволість]
підламувала коліна; добре, що не сідав, зараз трудно було б встати
(Є. Пашковський)
;
Мені було в Києві дещо таке, що трошки мене підломило фізично й морально і, видно, далось мені дорожче, ніж я думала
(Леся Українка)
;
// 
Викликати сумнів, непевність і т. ін
.
Їй жаль, що тепера усе їй немило, Що гидко дивитись на людські діла, Що віру у правду життя підломило, Що серце тепера усе розлюбило, Чому все кохання вона віддала
(В. Самійленко)
.