ПІДЛИВА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., ПІДЛИ́ТИ, рідше ПІДІЛЛЯ́ТИ, іллю́, і́ллє́ш, док., що і без прям. дод.

Те саме, що долива́ти.

Проценко мовчав, ковтаючи чай з червоним вином. Він ніяк у його

[нього]

не доходив смаку, і все знай підливав та підливав вина у недопитий стакан

(Панас Мирний)

;

Власівна уже вдруге підливає гас у лампу

(Я. Гримайло)

;

А дядько знай підливає. І впоїв так бідолаху, що той забув лантуха з купованим й поплентався додому

(Ю. Винничук)

;

[

Старшина

А чи не пора нам підлить чорнила у чорнильницю?

(М. Кропивницький)

;

Кухарі другий раз уже піділляли теплою водою гущу з недоварених горошин та лушпини

(І. Франко)

;

– Кожну годину ви підлітатимете до “Буревісника”, – сказав командир.., – ми вам добавимо

[пального]

. Зробите в морі посадку, і ми піділлємо

(М. Трублаїні)

;

Сулейман мовчав довго й тяжко. Ібрагім підлив йому в золоту чашу вина, але султан не доторкнувся до нього

(П. Загребельний)

рідко.

Те саме, що підмо́чувати.

Він тільки стояв на купі цегли з рідного дома

[дому]

й оглядавсь навкруги. Вода підливала ту цеглу, одривала її

(І. Нечуй-Левицький)

розм.

Те саме, що полива́ти.

У всіх

[дівчат]

маленькі кошики в руках, І кожду квітку пильно оглядають, Пестять і підливають на грядках

(І. Франко)

;

Якраз випала засуха. Степан .. носить воду з подвір'я до городу. Підливає щодня грядки

(А. Крушельницький)

;

Мій батько, певно, заходився коло своїх помідорів, підливав огірки

(Віра Вовк)

;

Вийшла мила, походила, Рути не підлила, Тілько верхи позривала, На воду пустила!..

(С. Руданський)

◇

(1)

Підлива́ти (долива́ти) / підли́ти (доли́ти) олі́ї (оли́ви, ло́ю) у вого́нь (в ого́нь, до вогню́)

–

підсилювати, розпалювати, збуджувати чимсь певне почуття, переживання, суперечку і т. ін

Сидять

[спекулянти]

зараз у нашій хаті за столом та підливають лою у вогонь твоїй рідній матері

(В. Кучер)

;

Цей оклик вояків долив оливи до огню. Обличчя ключника набігло кров'ю, зуби заскреготали

(І. Франко)

;

Причинний кричав, що він забороняє її синам голитися в ванній, а їй самій – показувати носа... Між іншим, господиня мешкання підлила в вогонь олії: їй здалося, що до Лисенків почало вчащати надто багато гостей

(Олекса Ізарський)

;

Олії у вогонь підлив Сікач. Виблискуючи новим оксамитовим жупаном, він протиснувся аж до столу і вигукнув: – Братчики, що наказний кошовий вигадує?!

(В. Малик)