ПІДЛА́МУВАТИ
2
, ую, уєш, ПІДЛО́МЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДЛОМИ́ТИ, омлю́, о́миш; мн. підло́млять; док.
1
. що.
Ламати не зовсім, не до кінця; надламувати
. Якщо гніздо знаходиться серед густих заростей очерету, то птахи підламують навколо гнізда стебла так, щоб утворився вільний простір для зльоту
(з навч. літ.)
;//
безос.
[
Куліш
:]
Я се, бачте, брів по жениха, аж проти вас і підломило бричку...(С. Голованівський)
.2
. кого, що, перен.
Ослаблювати, підриваючи душевні та фізичні сили
. Підламує ноги злочинства тягар, Неначе на шию почеплений камінь
(С. Воскрекасенко)
;Хвороблива, нервозна кволь
[кволість]
підламувала коліна; добре, що не сідав, зараз трудно було б встати(Є. Пашковський)
;Мені було в Києві дещо таке, що трошки мене підломило фізично й морально і, видно, далось мені дорожче, ніж я думала
(Леся Українка)
;//
Викликати сумнів, непевність і т. ін
.Їй жаль, що тепера усе їй немило, Що гидко дивитись на людські діла, Що віру у правду життя підломило, Що серце тепера усе розлюбило, Чому все кохання вона віддала
(В. Самійленко)
.