Вовк Неситий нахиляєсь До копита прозираєсь – Ех, як фрасне Шкапа враз, Як у лоб не вцідить просто, А була підкута остро, – То мій Вовк, мов свічка, згас

Я мерщій подався в казарму. Не йшов, а біг коридором, чуючи відлуння кроків з-під важких чобіт, підкутих металевими косинцями

– Рід наш роботящий, та не всі в роді путящі. Є горем горьовані, свідомістю підкуті, .. а є злодюги й несвідомі, вороги й наймити ворогів

Той, хто не підкутий знаннями чи допитливістю до знань, подеколи й не спроможний сам розібратися в тому, що ти йому пропонуєш