СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПІДКРИ́КУВАТИ
, ую, уєш, недок., розм.
Час від часу викрикувати що-небудь, заохочуючи цим когось до дії або супроводжуючи власні дії
.
Я їй розказувати, а вона сміятись та радіти, та підкрикувати
(Марко Вовчок)
;
Маруся стане на .. камінь і гойдається, як дитинка, сама собі підкрикуючи; великий камінь то плюсне краєм у воду, то вирне знов, то плюсне, то вирне
(Г. Хоткевич)
;
Так навчив Коснятин кричати кільканадцять заводіяк, а відомо, що натовп легко підхоплює те, що йому непомітно підкрикують у саме вухо
(П. Загребельний)
.