ПІДКО́ШУВАТИ

, ую, уєш, недок., ПІДКОСИ́ТИ, ошу́, о́сиш, док.

що.

Підтинати косою, косаркою і т. ін., зрізуючи частину рослини біля основи

Щоб зменшити небезпеку пошкодження перерослої озимої пшениці, рослини, якщо вони не розпластані, підкошують восени на одну третину висоти

(з навч. літ.)

;

* Образно.

Підкошуючи мочар, ще деренчать автомати

(М. Стельмах)

;

Косити, викошувати потроху, додатково або вибірково

Дід так штучно вмів підкошувати той лужок, що травина була в травину: рівна та густа, наче нова щітка микальна

(О. Кониський)

;

Кукурудзу скосив

[хазяїн]

(підкошує щодня, скільки треба) – зіп'ялася та кукурудза, що по житі посіяв... Цю скосив – удруге сорго вип'ялось... І так цілісіньке літо...

(Остап Вишня)

[I]що, перен.[/I]

Примушувати згинатися, підгинатися (перев. ноги) внаслідок безсилля, кволості, перевтоми і т. ін

Твердо стала

[Ліда]

на ноги і ще вище підняла прапор. З плеча цівкою текло щось тепле, неприємна млость п'янила, підкошувала ноги

(М. Олійник)

;

– Попрошу тата, щоб музик прикликав, тоді й ти потанцюєш... – Ні, панночко, я ще не можу... хворість з'їла мою силу і підкосила мені ноги

(А. Чайковський)

;

кого, що.

Позбавляти когось сили, бадьорості і т. ін

Дике зворушення запанувало над нею. Груди підіймалися високо, й серце мало не трісло. Чула, як щось підкошувало її опірну силу, коли він тяг її до себе

(О. Кобилянська)

;

Підкошувала мене нова журба і тривога: я не знала, що з Миколою

(Ірина Вільде)

;

– І так кепські справи, а ти хочеш нас зовсім підкосити – це ж стільки грошей за дошки ще треба доплачувати

(М. Слабошпицький)

;

З тифом жарти кепські. Підкосив мене, капосний, остаточно. Загалом пролежав вісім місяців

(М. Андрусяк)

;

перев. док., кого, у сполуч. зі сл.

смерть

куля

і т. ін.

Ранити або заподіювати смерть чи призводити до неї

– Де та смерть поділася?!. Дітей усіх викосила, а за нас і забула. – Хай вона краще вашого пана підкосить, – похмуро кидав хтось із козаків

(З. Тулуб)

;

безос.

– Ми читаємо ваші статті в газеті. Навіть у госпіталі читали, – мовив Прокіп. – Правдиво. Ось хай вони скажуть. Ви описали той бій, у якому оце нас і підкосило

(В. Кучер)

;

Рвонувся

[Родик]

– ноги підкосило. Розпластався, лежав.., слухаючи, як затихає власне дихання

(О. Ульяненко)