ПІДКО́ШЕНИЙ

, а, е.

Дієпр. пас. до підкоси́ти.

Затремтіли підкошені стебла, але не падали на землю – їх, неначе поранених, підтримували вусаті колоски

(М. Стельмах)

;

Всі чотири степові розбійники так і не зрозуміли, звідки звалилася на них біда, полягли, мов підкошена трава

(В. Малик)

;

То ж тра ще якось чудуватися на якусь травинку, до квіточки нагнутися, перепросити підкошене у траві гніздечко, дослухатися по дощі зозулині роки

(В. Медвідь)

;

Сам бачив, як упав підкошений кулеметною чергою Маковій, потім Їжак, за ним Добривечір...

(В. Шкляр)

;

Ляснуло кілька влучних пострілів. Кілька коней упали підкошені, але навали це не спинило

(А. Кокотюха)

;

Паша був подібний до підстреленого лося, високий, міцний та ніби підкошений

(Л. Денисенко)

○

(1)

Як (мов, ні́би і т. ін.) підко́шений,

у знач. присл.

–

дуже швидко, раптово, несподівано

Ступив крок, змахнув руками і повалився як підкошений

(К. Гриб)

;

Падали, ніби підкошені, граціозні косулі, підламувалися коліна у лосів, тяжко грималися об землю прадавні мамути, не розуміючи, звідки знову прийшло до них нещастя

(О. Бердник)

;

Висмикнувши руку з кишені, чимось важким ударив

[Малюк]

Митька по голові. Той упав як підкошений

(Г. Усач)

;

Він, не роздягаючись, зайшов до кімнати, не кажучи ні слова, став біля дивана, потім, як підкошений, упав долілиць і заридав уголос

(В. Шкляр)

;

За спиною пролунали здушені вигуки і тупіт кількох ніг. Я рвонула з усіх сил і одразу ж впала мов підкошена...

(І. Роздобудько)

;

Після “відбою” ми мов підкошені попадали на підвісні ліжка

(М. Кідрук)