ПІДКО́ЧУВАТИ
1
, ую, уєш, недок., ПІДКОТИ́ТИ, очу́, о́тиш, док.
1
. що.
Котячи, наближати до кого-, чого-небудь
. Козаки .. носили порох, підкочували ядра, заряджали гармати, цілилися і, як тільки чулася команда Недайборща, стріляли з обох бортів одразу
(С. Тельнюк)
;Військовий обозний зміг підкотити гармати непомітно для поляків мало не до самих мурів
(А. Кащенко)
;Воротарі підкотили важкі колоди, щоб вітер не гойдав воріт, і бігцем рушили доганяти військо
(А. Хижняк)
;//
Котячи, переміщати, поміщати під що-небудь
. * Образно.
– Кораблі на морі поспішають перебігти свій шлях, щоб їх не захватив у дорозі шторм .. Бовтаються, перелітають з хвилі на хвилю, вірніш – хвиля підкочує під них свої піняві боки
(Ю. Яновський)
.2
. кого, що.
Везучи, штовхаючи візок, коляску і т. ін. або везучи когось, наближати до кого-, чого-небудь
. Я підкочую крісло, ліниво сідаю в нього, беру книжку, перегортаю й мимохіть спиняюсь на однім нарисі
(М. Івченко)
;– Відчиняються ворота, і чорні коні під самі вікна підкочують чорну коляску
(М. Стельмах)
;[
Орест
:]
Мамо, підкоти мене до перил, я хочу дивиться на дорогу, звідси нічого не видно. (Груїчева підкочує його до того місця, де сама тільки що стояла)(Леся Українка)
;Пара найкращих панських гнідих з гуркотом підкотила до ґанку легкий ресорний візок, на якому розмістилася уся родина Гната Крикливця
(І. Муратов)
;Ми підкотили скутер до будинку, приставили до стіни
(С. Жадан)
.3
. [I]розм.[/I]
Те саме, що підко́чуватися
. 1
2Експрес підкочував до чергової станції
(Ю. Смолич)
;Тим часом до пакгаузів, брязкаючи буферами, підкочували платформи із засніженими в дорозі верстатами та іншим обладнанням евакуйованого заводу
(Є. Доломан)
;Коли мотоцикл підкочував до станції, саме відходила електричка
(Є. Пашковський)
;Казанцев підкотив під корчму й спинив коні
(І. Нечуй-Левицький)
;Машина підкотила до управи, кинувши світло фар на ґанок
(І. Цюпа)
; * Образно.
Зараз він дивився вниз з велетенської висоти: люди хвилями підкочували і відкочували, розсипаючись павутинами вулиць
(О. Ульяненко)
.4
. перен., розм.
Те саме, що підко́чуватися
. 1
6Михайло підходив ближче до дамби, прикладав і собі долоню дашком – і знову глуха злість підкочувала йому до серця, аж починало млоїти
(М. Матіос)
;От він і прийшов, думав я, тамуючи піднесення, що аж підкочувало до горла... ось він і прийшов, цей час!
(Л. Кононович)
;Наступного ранку Хома Микитович прокинувся не в дусі. Гнітюче почуття, як тільки розкрив очі, каменем підкотило до горлянки
(Я. Гримайло)
;Ганнуся побачила в ньому
[вороні]
недобру прикмету, відчула якесь лихе віщування, аж млість підкотила до горла(В. Шкляр)
.(1)
Підко́чувати / підкоти́ти о́чі під ло́ба (вго́ру)
– від хвилювання, здивування, болю і т. ін. ховати зіниці під верхніми повіками
.Олена Петрівна забігала по кімнаті, охаючи і підкочуючи під лоба очі
(Н. Рибак)
;– Ой господи, господи, за кого я тільки втопила свою голову і свої десятини! – вхопилася руками за розпатлані коси Олена, а очі так страдницьки підкотила вгору, що між повіками ворушилися тільки одні білки
(М. Стельмах)
.