СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПІДКО́РЮВАЧ
, а, ч.
Той, хто підкорює кого-, що-небудь
.
Гілки яблуні дедалі тоншали – одна з них угнулася під ногами, сухо тріснула, і підкорювач вершин сторч головою полетів униз
(М. Слабошпицький)
;
Через свою тендітну статуру Симон нітрохи не годився на роль безстрашного підкорювача інших світів
(О. Авраменко)
;
– Ах Морісе Джеральде, підкорювачу диких коней! Ти підкорив собі й людську душу, яка тепер довго страждатиме... може, й довіку!
(В. Митрофанов, пер. з тв. Т. Майн Ріда)
.