СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПІДКО́РЧИТИ
див.
підко́рчувати
.
ПІДКО́РЧУВАТИ
, ую, уєш, недок., ПІДКО́РЧИТИ, чу, чиш, док., що, розм.
Підгинати яку-небудь частину тіла, тулуба
.
Нечіпай, не перестаючи, підганяв коника ногами. Вони звисали в нього мало не до землі, їх доводилось увесь час підкорчувати
(І. Микитенко)
;
– Не лежиться мені, ногу то простягну, то підкорчу
(А. Тесленко)
;
Тоді вмостився
[Максим]
в тій купі, як у пуховій перині, втиснувся спиною в очеретяну стіну й, скільки міг, підкорчив ноги, згорнув руки
(І. Багряний)
;
З лісу, підкорчивши зад, криво підкрадаються до мертвих шакали
(З. Тулуб)
.