ПІДКОРИ́ТИ

див.

підкоря́ти

ПІДКОРЯ́ТИ

, я́ю, я́єш, ПІДКО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПІДКОРИ́ТИ, орю́, о́риш, док.

кого, що.

Силою захоплювати країну, місто і т. ін., установлюючи свою владу; завойовувати (у 1 знач.)

Простір можна підкорювати мечем, але це омана. Є спосіб надійніший. Людський талант, талант будівничого

(П. Загребельний)

;

Із своїм військом каган Симеон бив ромеїв під Адріанополем, підкорив собі солунську, драчську й адріанопольську феми

[області]

Візантії, військо його стояло під самими стінами Константинополя, вийшло до Босфору

(С. Скляренко)

;

Змушувати кого-небудь коритися чиїйсь владі, ставити в залежність від когось

Він

[Дарій]

готовий був уже помиритися з сколотами, не підкоряючи їх, аби тільки повернутися додому без ганьби

(В. Владко)

;

Ідеться про братерство між народами, а не про те, щоб сильніший народ підкоряв собі слабші. Це не братерство, а насильство!

(Ірина Вільде)

;

Народе український! Які б не були страшні на тебе зазіхання з боку ворогів, пам'ятай одне: ти був, ти єсть, ти будеш! Нікому тебе не зламати! Нікому тебе не підкорити!

(П. Тичина)

;

Свята правда, що народ, який вдихнув озону свободи, вже нікому і ніколи не підкорити!

(Є. Доломан)

що, перен.

Освоювати що-небудь, роблячи корисним для себе, для людства

Як озброєний .. новітньою технікою землероб, люблячи природу, підкоряє її собі, так і поет підкоряє собі мову

(М. Рильський)

;

У тих переказах звучать голоси древніх даків, що силою своїх дужих рук підкоряли дику природу

(І. Пільгук)

;

[

Мальванов

Ми повинні підкорити льодові простори й палючі пустині, щоб і там, на жовтих пісках, де віками біліли кості верблюдів, розцвіло нове життя, зазеленіли поля

(І. Кочерга)

;

Підпорядковувати що-небудь чомусь, ставити щось у залежність від іншого

Нарешті з'явився пульсуючий біль, що підкоряє тіло й думки єдиному ритмові

(Г. Пагутяк)

;

Вона не зовсім розуміє, як це можна підкорити власну волю – волі колективу

(М. Руденко)

;

Докладаючи великих зусиль, досягати важкодоступної мети

У Непалі вона є. Там вона на висоті – шість тисяч метрів над рівнем моря. Наші альпіністи таки підкорили ту безіменну вершину і назвали її Україною

(Л. Костенко)

;

Людині інколи варто забувати про домашні клопоти і отак мандрувати, відчувати, що ти вільний і розкутий, радіти, що є на світі високі гори і шумливі гірські ріки, що є вершини, які ти не підкорив

(В. Лис)

;

* Образно.

Розпочавши своє просування в шоу-бізнесі у двадцятирічному віці, Володимир підкорив уже чимало вершин

(М. Кідрук)

кого, що, перен.

Зумовлювати своїм поводженням, мовою, манерами тощо у кого-небудь схвальну оцінку, захоплення, прихильність і т. ін.

Солідний молодий узбек просто заражав своєю дужістю й підкоряв щирістю та бездоганною мовою

(Іван Ле)

;

І палають, ніби стиглі вишні, Владно підкоряючи собі, Губи неціловані і грішні, Очі божевільно голубі

(В. Симоненко)

;

Лірика Блока вражає силою, вона підкоряє – знову ж таки підкоряє повнотою своєї правди

(І. Драч)

;

Він зрозумів, що одним словом підкорив цю щиру й наївну людину, і це було йому приємно

(З. Тулуб)