ПІДКОМІРЕ́ЦЬ

, рця́, ч.

Білий комірець, який видніється з-під коміра (звичайно у військовій, шкільній формі)

Я дивився на Сашу, на його міцну, рожеву шию, туго охвачену білим кантом підкомірця

(Є. Кравченко)

;

Голився

[Вогневик]

щоденно, щоденно міняв підкомірець у випрасуваній коверкотовій, військового покрою, сорочці

(Ю. Збанацький)

;

Я мовчу. Дивлюсь на його білосніжний підкомірець, на доладно припасовані погони

(Є. Доломан)

;

Тонкою білою смужкою шию обрамляв підкомірець. Воїн – куди твоє діло!

(О. Шугай)