ПІДКО́ЛЮВАЧ
, а, ч.
1
. Те, чим підколюють (у 1 знач.)
. Для компактного зберігання документів діловоди часто використовують підколювач
(з газ.)
.2
. Бандит, який підколює, ранить когось ножем, шилом і т. ін.
Ось вони всі: насильники, конокради, різуни, підколювачі й інші шармачі
(Ю. Липа)
;У Києві ХІХ – початку ХХ ст. була відома своєрідна каста “моторних хлопців”, або “підколювачів” – молодиків-забіяк, для котрих ножик був першою і найголовнішою зброєю
(з наук.-попул. літ.)
.3
. перен., розм.
Той, хто підколює (у 3 знач.)
. Друзів-гумористів часто порівнювали, називаючи “невиправними підколювачами”
(із журн.)
.