АБРЕВІАТУ́РА
, и, ж., лінгв.
Слово, утворене скороченням двох або кількох слів, складів чи літер, напр.:
райрада
, ВАК
, ООН
.Він користувався в значній мірі готовою вже поезією мови, готовим запасом абстракцій і абревіатур
(І. Франко)
;Окрему групу серед складних слів становлять так звані абревіатури, або складноскорочені слова
(з наук. літ.)
;//
Загальноприйняті скорочення слів на письмі, напр.:
див
., і т
. ін
., пор
.△
(1)
Лі́терна абревіату́ра,
лінгв.
– складноскорочене слово, компонентами якого є початкові літери слів (перев. в офіційних назвах держав, установ, партій і т. ін.)
.Літерні абревіатури пишуться великими літерами і без крапок після кожної з них
(з навч. літ.)
;(2)
Поскладо́ва абревіату́ра,
лінгв.
– складноскорочене слово, компонентами якого є початкові склади відповідних повних слів
.Зростання кількості поскладових абревіатур пояснюється тим, що вони вільно стають за основу творення нових, похідних слів за допомогою суфіксів: від нардеп – нардепівський
(з наук. літ.)
.