ПАРАЛІ́ТИК

, а, ч.

Людина, хвора на параліч

Гладкий портьє, незграбний, як слон – і паралітик – наче вріс в жовту стіну

(М. Коцюбинський)

;

– Ви також бачили і наслідки цих .. хвороб – ви, бачили і анеміків, і табетиків

[хворих на табес],

і божевільних, і паралітиків

(Ю. Смолич)

;

Рано овдовіла

[Ярина]:

чоловік вернувся з першої імперіалістичної паралітиком, трусило ним, увело в могилу, а вона жила і не вмирала

(Б. Харчук)

;

* У порівн.

Блискавиця освітила перекошене, немов у паралітика, обличчя Зозулі

(Ю. Мушкетик)