ПА́ЗУР
, а, ч. (мн. па́зури і па́зурі, ів).
1
. Гостре загнуте рогове утворення на кінцях пальців багатьох тварин; кіготь
. Своїми острими пазурами впився Кіт Кабанові в хвіст і почав гризти його зубами
(І. Франко)
;По стернях розгулювало гайвороння, гребло своїми залізними і гострими пазурами крем'янисту, висохлу землю
(Григорій Тютюнник)
;Є .. птах .. на південнім острові Мадагаскарі, неймовірної величини, що може підняти і слона в повітря і на кожний свій пазур настромити по буйволу!
(Ю. Логвин)
;Кіт нявкнув .. й почав дерти пазурями підлогу
(В. Багірова)
; * У порівн.
Ще й пальці в його
[пана]
довгі та сухі, як пазури(І. Нечуй-Левицький)
;Що зараз у жінки з серцем, що його шарпає, як пазурами, – в кров?
(А. Головко)
;//
перев. мн., перен.
Про довгі, гострі нігті на пальцях людини
.Ухопила
[жінка]
мене рукою своєю, як лід, холодною рукою з гострими чорними пазурами(Панас Мирний)
;Маріуца зігнулась, наче вклонилась Раду, та зараз підскочила і всіма десятьма пазурами повела по його блідому виду
(М. Коцюбинський)
.2
. тільки мн., перен.
Символ хижацтва, насильства, злоби
. Страшна маячлива війна продовжувала ще жити тут, не випускала нещасних людей із своїх пазурів
(О. Гончар)
;Напровесні випав ще сніг, і мороз послабив свої цупкі пазури
(П. Автомонов)
.