ПА́ЗИТИ
, зю, зиш, ПА́ЗАТИ, аю, аєш, ПАЗУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., діал.
1
. за ким, чим і без дод.
Пильнувати, стежити
. Певне, хотів
[економ],
щоб Краньцовська звеліла йому їхати по мужа. Бо та служба все лиш за тим пазить, аби при нагоді вандрівки Краньцовського щось облизати(Л. Мартович)
;Костко Бибельський, звісний дерун і хитрій, що тільки пазив, яким духом віє, похопився відповісти, хоч не до нього вели річ
(К. Гриневичева)
;Сюди намiрявся
[Іван Лобода],
та побачив мене i залiг .. Помовчавши, Микола заговорив з обуренням: – Невже i вiн за мною пазить?(Р. Андріяшик)
.2
. що і без прям. дод.
Доглядати (у 1 знач.)
. Чоловік і батько лежать хворі, а ти все коло їх пазаєш
(Сл. Б. Грінченка)
;Вони садили виноград, вони пазували садки свої, а хтось прийде і так, з доброго дива, почне нищити їх працю?
(М. Коцюбинський)
.(1)
Пазь своє́
– уживається як вигук, яким забороняють втручатися в щось
.Пазь лиш своє і дай мені спокій...
(М. Коцюбинський)
.