ПА́ДІЛ
, долу, ч.
Невелика долина
. Київ зачаровує своїми мостами, своїми пагорбами й падолами
(П. Загребельний)
; * Образно.
Усевитончуваний біль – із краю і на край, ступай у паділ божевіль, до відчаю рушай
(В. Стус)
;Велетенський обрус застелено поверх дерев і кущів, пагорбів і падолів, поверх будинків і звуків, джерел і крилець метеликів
(Ю. Винничук)
.◇
(1)
Земни́й па́діл,
книжн., поет.
– земля як місце перебування людини з її турботами, стражданнями і т. ін
.Я дякую Богу.., що він Лиш здвигом всесильної волі Ті устриці в морі на дні сотворив, Вино те на земнім падолі
(І. Франко)
;Я блукав колись по ріднім краю Раю. І шукав на сім земнім падолі Долі
(Леся Українка)
;В горах – не слід забувати падолу земного! Серед каміння, між скель – пам'ятай про людину!
(М. Рильський)
;На придорожнiх щитах – .. личка загиблих дiтей: .. вознесенi в небо маленькi янголи цього земного падолу
(О. Забужко)
.