СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ПА́ДАЛИЦЯ
, і, ж., збірн.
1
.
Плоди або листя, які опали з дерев
.
Хима вийшла з-за погрібника, несучи в хвартусі яблука-падалиці
(Ю. Мушкетик)
;
В розщепину провалилась жовтенька падалиця, і, коли стовбури розгойдувало, падалицю чавучило,з неї цідилась на кору прозора юшечка
(Григір Тютюнник)
;
З погляду природи, падалиця, мабуть, є набагато ціннішою, ніж те, що сяє на прилавках їхніх супермаркетів
(В. Діброва)
.
2
.
Незібрані, опалі зерно, насіння і т. ін., що залишилися на полі
.
За ворiтьми мусить знайтися щось їстiвне: якась падалиця, колосочок, корiнець, бруква на полi, жолудь у лiсi
(Р. Федорів)
;
// 
Рослина, що виросла з опалого зерна, насіння
.
Вся надія в людей лише на падалицю, тобто на хліб, який восени зійшов по стерні від самосіву
(Д. Бедзик)
;
Не вродило нічого, сама тільки падалиця посходила в тих місцях, де торішнього літа стояли табори військові
(П. Загребельний)
.