СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПА́ГОРБ
, а, ч.
Височина, часто з пологими схилами; пригір; пагорок
.
Перед людиною, скільки око сягало, простяглись чернігівські й полтавські землі – зелені сіножаті, озера, села на пагорбах, поля й дрімучі бори
(О. Довженко)
;
А ліс на крутім пагорбі діткався верховіттям до волохатого .. неба, повнився майбутньою ніччю
(В. Дрозд)
;
Гатило ж потяг коня за лівий повід і заходився підніматись на пагорб
(І. Білик)
;
Коли зійшли вони на пагорб і ступили на те місце, де минулого року знайшли малих вовченят, з хащів
[хащ]
несподівано вискочила вовча зграя
(Ю. Винничук)
;
* У порівн.
В долині високими, як пагорби, осокорами темніє хутір
(М. Стельмах)
;
// 
перен.
Про певний рубіж у житті, емоційних переживаннях і т. ін.
Не зближуйся, За пагорбами втеч є гони мрії – толока поетів і прихисток невдах
(В. Стус)
.