ПАВУ́ЧИЙ
, а, е.
1
. Прикм. до паву́к 1, 3
. – Тісно в тебе тут, – привітавшись, оглядає
[Плачинда]
майстерню, усі кутки якої засновані мертвими павучими гніздами(М. Стельмах)
;Я десь його бачив, оцей знак, схожий на дві павучі ноги, покладені одна на одну
(А. Дімаров)
;Вік павучий надто короткий, але спадковість у цих створінь – річ уперта
(Дара Корній)
;Житло старої знаходилось далеко від моря, маленькі вікна майже не пропускали світла, а на стінах то там то сям звисали ажурні павучі тенета
(М. Кідрук)
;Чабани опускають павучі гаки в глибоку криницю й виловлюють втоплене відро
(з публіц. літ.)
; * У порівн.
За кілька хвилин він
[вертоліт]
мав піднятись у повітря. Його широко розкидані врізнобіч лопасті, немов павучі лапи, поволі оберталися в повітрі(О. Бердник)
;//
Те саме, що павукоподі́бний 1; павукастий
.Летіть, орли, нещадні і могучі, На рать їх риньте з голубої кручі І розкаряки свастики павучі Розтоптуйте
(М. Бажан)
.2
. перен.
Який відзначається жорстокістю, підступністю, хитрістю
. – Макар хоч і дурний, та не вашої павучої породи
(П. Панч)
;//
Який свідчить про чиюсь жорстокість, підступність
.Вона не заспокоїлася доти, доки .. й чоловік нарешті не потрапив з головою і ногами у її цупкі павучі сіті
(Ю. Винничук)
.