ПАВІА́Н
, а, ч.
1
. Велика мавпа родини мавпових із пишною шерстю, видовженою мордою та майже червоними сідничними мозолями, що живе в Африці та Аравії
. [
Яго
:]
Ніж вимовити, що я втоплюся від кохання до якоїсь цесарки, я швидше помінявся б своєю людською гідністю з павіаном(І. Стешенко, пер. з тв. В. Шекспіра)
;У джунглях Конго шведський учений Клод Веєр знайшов плем'я, яке очолює мавпа – павіан Міламбо
(з наук.-попул. літ.)
; * У порівн.
По станції сновигали озброєні люди: страшні, оброслі й дикі, немов павіани
(Я. Качура)
.2
. перен., зневажл.
Про нерозумну самозакохану людину
. – Як сказав чоловік моєї наймолодшої тітки, тільки павіан думає, що на ньому штани від самого Сакса, а сам світить голим задом
(П. Загребельний)
;– Я п'ятнадцять років викладав у коледжі, а потім від церкви прислали якогось сопливого служаку, чванькуватого павіана, ну щоб наглядати за нами, контролювати навчальну програму
(М. Кідрук)
;//
Уживається як лайливе слово
.– Ти придуркуватий, – сказав майор, – павіан ти, верблюд. Ти думаєш, я боюсь якогось арештанта
(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)
.