ПА́ВА

, и, ж.

Великий птах родини фазанових, поширений у Південній Азії, самці якого мають яскраве оперення і довгий барвистий хвіст, що розпускається у формі віяла

Як між павами ворона Поваги не має, Так невчений в товаристві Голову схиляє

(І. Франко)

;

Йоги і святі під деревами, мудрі мавпи і горді пави, прекрасні діви і щедрі царі закружляли у мене перед очима

(Любко Дереш)

;

Як півень закричить бувало, вартовий, Уздрівши коршака, що в небесах кружляє, – Все птаство злякане в гущавину тікає, Від пискунів-курчат до пишнохвостих пав

(М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича)

;

В античній міфології пава вважалась священним птахом богині Юнони, дружини Юпітера, покровительки шлюбу та родини

(з навч. літ.)

;

перен., розм.

Жінка з гордовитою поставою і плавною ходою

Хутко підвелась

[Ніна]

і пішла до дзеркала. Вона стежила в нім за своєю ходою, бачила себе таку, як щодня оці два останні роки. Пава. Пишна, фарбиста, красива пава, сповнена приваби

(Олесь Досвітній)

;

– Але ж які там дівчата! Бачив би ти їх, Романе... – Телефоніст солодко заплющився, покрутив головою. – Пави!

(О. Гончар)

;

– Бач, пава! Губи наквацяла, норковий комiрець носить, на машинi їздить, а цибулю купує

(О. Чорногуз)

;

З неї

[іномарки]

вийшла така поважна пава, що можна було подумати, ніби в цю глушину забилася від папараці сама принцеса Діана

(В. Шкляр)

;

у знач. присл. па́вою.

Гордовито, величаво.

Глянула наша Одарка Степанівна. Голову отак підвела і попід самісінькою аркою павою попливла-попливла

(С. Журахович)

;

Молоденька полька хотіла показати усю свою неабияку вроду й, підвівши зовсім іще малі груди, пройшлася павою

(Г. Колісник)

;

Оленка ходила по селу, скликаючи дружечок, – не ходила, а пливла павою

(О. Забужко)

Самиця павича (у 2 знач.)

За високою скелею плавали пишні лебеді; по зеленому, рівнесенько стриженому дерні похожали

[походжали]

пави та павичі

(І. Нечуй-Левицький)

;

Павич пір'я розпустив, ходить коло пави

(В. Сосюра)

діал.

Пір'їна павича (у 2 знач.) як оздоба

Недавно купив я своєму Петрусеві .. вишиваний киптарик, писану дзьобенку, крисаньку з павами

(Л. Мартович)

;

Данила взяла Ясиня під свою опіку, одягла його у руду свитку, жовті, мосяжним дротом зшиті чобітки, клобушок, тичений павою

(К. Гриневичева)

;

Вони стояли позаду натовпу – на конях, з рушницями й гарапниками, в затиканих павами крисанях

(Р. Іваничук)

◇

(1)

Ні па́ва [й] ні ґа́ва (ні воро́на)

–

який нічим не виділяється; посередній, ніякий (про людину)

– Вона ні пава й ні ґава, ні до села й ні до міста, ні до ліса й ні до біса, то хай тепер сама спробує покалантирити

[пожити]

на цьому світі

(Є. Гуцало)

;

Наш герой – такий собі сіруватий тип “середньої людини”, про яку можна передусім сказати, що вона – ні се ні те, ні пава ні ворона в моральному розумінні

(із журн.)

;

(2)

Як (мов, ні́би і т. ін.) па́ва

а)

у яскравому, барвистому або багатому вбранні

Кричить і собі ж червоний від біганини, рослий .. та як пава вбраний парубок

(І. Франко)

;

Послухай: б'є весільний бубон і клени клоняться, мов пави. В твоє волосся, моя люба, заплівся місяць кучерявий

(Б.-І. Антонич)

;

Багато живе Станіслав Кропивницький. Людмила вичепурена, вся в шовках як пава

(С. Чорнобривець)

;

– Задавака, – прошепотіла з-за Славкової спини Ліна. – Вирядилася

[Катя],

як пава

(О. Бердник)

;

– Вирядив

[чоловік]

дівку як паву, син гоголем ходить, жінка у хустці такій, що всі баби очі рвуть од заздрощів, а в самого чоботи з рипом

(А. Дімаров)

;

б)

з почуттям власної гідності; гордовито, поважно

Походжає як пава

(прислів'я)

;

Повiвши звабно стегнами й, неначе кiшка, вигнувшись, вона

[Мотря]

розсипала блакитнi iскри погляду i попливла, як пава

(Василь Шевчук)

;

– Хведора йшла до церкви. Найменшого несла на руках. Виступала попереду, огрядна, червонощока, як пава

(А. Дімаров)