СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОЩИ́РЕНИЙ
, а, е.
1
.
Дієпр. пас. до ощи́рити.
Вони стояли один навпроти одного, татарин був живий, очі йому горіли кривавим вогнем, перекривлений рот був ощирений, і видніли великі зуби
(Ю. Мушкетик)
;
Перед очима у Ворона і зараз стояло це майже потворне і таке свояче лице, схоже на страхітливу маску – ощирене, з червоними голими повіками і лисими бровами
(В. Шкляр)
;
Я посміхнулася, показавши ощирені зуби, й пообіцяла, що “наступного разу неодмінно так і зроблю'”
(С. Пиркало)
;
* Образно.
Перськi воїни виривалися з бою i ставали за стiну щитiв, ощирену довгими списами
(В. Рубан)
.
2
.
у знач. прикм.
Який ощирився.
Поруч нього
[начальника міліції]
– начальник тюрми.., а навколо них – їхні помічники: якісь хлопці, неголені, ощирені, .. з грізно запаленими очима
(І. Багряний)
;
Спецназівці стоять стіною. На шевронах ощирені “Барси”. Голови у шоломах
(Л. Костенко)
.