СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
ОЩАСЛИ́ВЛЕНИЙ
, а, е.
Дієпр. пас. до ощасли́вити.
Ощасливлений Івасик не знав, як розповісти батькові про свою радість
(Д. Бедзик)
;
Я був ощасливлений тим поглядом
(Ю. Збанацький)
;
Ощасливлений народженням доньки, Уралов перестріляв на радощах усіх селезнів, усіх качок та курей
(О. Гончар)
;
Окрилений, ощасливлений, він
[Кий]
знову рушив назустріч ворогові, що вже досягнув широкого рівного уступу під горою і там зупинився
(В. Малик)
;
Рибалки з готовністю доправили обох дивом урятованих потерпільців
[потерпілих]
до Скіфії, потай сподіваючись на щедру винагороду з боку ощасливленого скіфського царя
(І. Білик)
;
// 
ощасли́влено, безос. пред.
Дмитро Яворницький вірно помітив, що подарунки запорожцям були не такими цінними, як подарунки, якими ощасливлено гетьманців
(з навч. літ.)
.