ОЩАСЛИ́ВИТИ
див.
ощасли́влювати
.ОЩАСЛИ́ВЛЮВАТИ
, юю, юєш, недок., ОЩАСЛИ́ВИТИ, влю, виш; мн. ощасли́влять; док., кого, що.
Робити щасливим
. – Вона має вам принести велике щастя в житті .. Слова ці повторила Олена Аркадієві, і вони якось затяжіли над дитиною. Наче батьки повірили, що на долю цієї дитини випало ощасливлювати інших
(Ірина Вільде)
;Мати хоче, щоб він
[князь]
у Києві сидів, державу пантрував, з сусідами помирився, народ вірою ощасливив(Б. Лепкий)
;[
Желябов
:]
Любіть – заповідаємо – народ і боротьбу, яка вас ощасливить(С. Голованівський)
;Перш ніж братися за цілий світ, спробуй ощасливити бодай себе
(П. Загребельний)
;Одна людина не здатна ощасливити усіх людей, але може, не зашкодивши нікому, прожити життя з чистим сумлінням
(Г. Пагутяк)
;//
Приносити кому-небудь радість, задоволення
.Стояли
[хлопці]
в кутку й розповідали один одному свої фронтові пригоди, ощасливлювали дівчат лише короткими поглядами(О. Підсуха)
;Її знову прийняли тут як велику художницю, але вона нікого не ощасливлювала портретами, лиш писала мемуари
(М. Слабошпицький)
;Може, Зоя подумала, що балачками про свою дисертацію мене ощасливлює?
(А. Дністровий)
;Те, що він добре, блискуче склав його
[іспит]
, навіть якось розчарувало хлопця, замість ощасливити(Є. Пашковський)
.