ОШПА́РИТИ
див.
ошпа́рювати
.ОШПА́РЮВАТИ
, юю, юєш, недок., ОШПА́РИТИ, рю, риш, док., кого, що.
Те саме, що обшпа́рювати.
Ошпарювати гілки смородини потрібно рівномірно, не пропускаючи жодну з них, щоб не залишати ні єдиного шансу шкідникам
(з навч. літ.)
;Вона не відчула, що гарячий чай ошпарив їй руку
(Л. Смілянський)
;Хлюпнула туди чимось холодним, але воно так ошпарило рану, ніби окропом, аж у зубах заломило
(Є. Доломан)
;Я опинився попідруки в студеній воді, яка вогнем ошпарила мені тіло
(Ю. Мушкетик)
;Приніс раз
[лина]
додому та, щоб почистити його, ошпарив окропом – тоді луска краще злазить(В. Шкляр)
; * Образно.
Ударив Лютий студенець, Листячко ошпарив, Погубив
[рожу]
вкінець(П. Грабовський)
;Мати ошпарила його поглядом
(Є. Кравченко)
;У неї завжди мед на вустах, та якщо потрапиш під гарячу руку, то й окропом ошпарить
(М. Руденко)
.◇
(1)
Як (мов, ні́би і т. ін.) окро́пом ошпа́рило
кого, перев. від чого, безос.
– хтось раптово відчув сильне збентеження, хвилювання, сором і т. ін.; дуже вражений чимсь (перев. несподіваним, небажаним)
.Дівчину наче окропом ошпарило від сорому та образи
(В. Речмедін)
;– А її тато залицяється до його мами... Ги-ги! – гигикнув Гришка Гонобобель. Івасика мов окропом ошпарило
(В. Нестайко)
;Вишату мов окропом ошпарило. Він озирнувся назад і в косих променях сонця, далеко на заході побачив густі лави римлян
(І. Білик)
.